“Праця, оптимізм, постійне самовдосконалення - запорука життєвого успіху”

Основи медіаграмотності


Гра "Медіазнайко"


5 клас

Тема: Таємниця кіно. Екранна мова. Монтаж  (19.03.20р. - 02.04.20 р.)

- Яке місце у вашому житті займають телебачення, комп'ютер, кінофільми? Чому?
         - Що таке кінематограф та хто його винайшов?
На ці та інші питання ви можете знайти відповіді у матеріалі поданому нижче.
1. Історія створення кінематографу
Однією з характерних рис культури XXI ст. є розширення сфер її впливу на людину через засоби масової комунікації, насамперед такі, як кінематограф, телебачення, Інтернет, які є продуктами науково-технічної революції. Потужний вплив екранних мистецтв на розвиток культури, їхнє значення в активізації обміну художньою інформацією важко переоцінити. Екранні мистецтва є шляхом до свідомості та емоційної сфери глядача.
Базисом для створення перших кінофільмів, звісно, була фотографія — чітка нерухома фіксація того чи іншого зображення. Не вдаючись у подробиці, можна просто відмітити, що перші стрічки були зняті саме за принципом "швидкого фото", що нагадувало швидше рухомі картинки, аніж сьогоднішні, ідентичні реальним, сюжети.
Детальніше із даною темою вас ознайомить матеріал поданий у презентації т а відеофільмі.



Підводимо підсумки. Спробуйте дати відповіді на завдання з наступної презентації.









Тема: Урок-практикум "Створюємо мультфільм"(09.04.20 р.)



         Мультиплікація (з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація (з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами).
Види анімації:
- графічна (мальована) анімація — класичний вид анімації, де об'єкти малюються вручну (сьогодні часто переносять малюнки на комп'ютер).
- об'ємна (матеріальна) анімація — об'єкти є окремими елементами матеріального світу (лялька, пластилін, витинанка, сіль, голки тощо).
- комп'ютерна анімація — вид анімації в якому об'єкти створюються з допомогою комп'ютерних засобів.
- 3-d анімація;
- 2-d анімація (flash-анімація тощо);

Метод «Мозковий штурм»
-Діти, а ви переглядаєте мультиплікаційні фільми?
- Яку роль у вашому житті відіграють мультфільми?
-І чи насправді вони потрібні людству?   
Перші згадки про анімацію (оживлення) датовані I століттям до н.е. У Х столітті в Китаї стали проводити тіньові вистави - видовища, візуально близькі до майбутнього анімаційного фільму. В середині XV століття з'являються книжки з малюнками, що відтворювали різні фази руху людської фігури.
Принцип анімації знайшли задовго до винаходу братами Люм'єр кінематографу. Бельгійський фізик Жозеф Плато, австрійський професор-геометр Симон фон Штампфер та інші вчені і винахідники використовували для відтворення на екрані зображень, що рухались внаслідок обертання диска чи стрічки з малюнками, систему дзеркал і джерело світла — ліхтар.
 30 серпня 1877 французький художник і винахідник Еміль Рейно , якого вважають батьком анімаційного кіно, поклав початок мистецтву мультиплікації, запатентувавши праксиноскоп - оптичний прилад, який створює ілюзію руху малюнка. Праксиноскоп представляв собою пристрій з відкритого циліндра, в центрі якого перебувала дзеркальна призма. Кількість сторін відповідало кількості зображень мініатюр.

Ось як виникли мультфільми



А як можна зробити свій мультфільм? Ось вам декілька лайфхаків, спробуйте!




Бажаю вам творчості та натхнення!




Тема: Реклама - потужний сучасний двигун (16.04.20 р.)

Повторіть те, що вже знаєте
-А що ж взагалі таке інформація?
- Які види інформації  ви знаєте?
-А як одним словом можна назвати інформацію
- Які ви медіа продукти вам відомі?

     Історія виникнення реклами

           Коли виникла перша реклама  і де саме про це ви дізнаєтесь із повідомлення та відеоролику.
      Перші рекламні повідомлення з’явилися в Стародавньому  Єгипті. Археологи виявили папірус, залишений господарем якогось раба. Документ розхвалював фізичну витривалість, відмінне здоров’я та інші якості невільника, щоб для нього швидше знайшовся покупець.
       Перші «рекламщики» з’явилися пізніше – в епоху Стародавньої Греції. Вже тоді по міських вулицях і площах бродили  глашатаї, які співали та закликали народ щось купити або скористатися якоюсь послугою.
        Перші рекламні оголошення народилися в Стародавньому Римі. Їх писали прямо на стінах будинків. Переходячи від споруди до споруди, городяни могли дізнатися про місце і час гладіаторських боїв, про продаж  домашньої худоби та різних товарів.
         Винахід друкарського верстата ознаменував новий період в розвитку реклами. Вважається, що першу офіційну рекламу випустила лондонська газета, яка пообіцяла нагороду за повернення 12 вкрадених коней.


                  А тепер пограйте у гру « Магазин»
Уявіть, що перед вами на столі лежать банан, яблуко, апельсин, лимон, ківі та певний невідомий предмет, загорнутий у кольоровий пакетик. 

  •          Який товар ви б купили і чому ,пояснити свій вибір?
  •          А чому ніхто із вас не купив  би ось цей пакетик?
  •          А якщо я скажу, що в пакеті дуже смачна цукерка, її смак неповторний. Хто виявить бажання купити цей товар?
  •          Чому ви змінили свою думку? 
  •          Отже, інформація про товар, тобто реклама вплинула на ваш вибір.
  •          Пригадайте випадок, коли на ваше рішення вплинула реклама. Що ви купили чи ваші рідні, подивившись чи почувши рекламу?
  • Отже, завдяки рекламі ви купили певні товари.



      Реклама в житті людини має не абияке значення і дуже впливає на прийняті нею рішення.
– А зараз прочитайте притчу (невелика повчальна розповідь) про черепаху і дайте відповідь на питання.
– Що втратила черепаха, повіривши красивій рекламі?

Притча про черепаху

           Жила – була звичайна Черепаха. Вона постійно носила на спині важкий панцир. Він придавлював її  до землі, і кожен крок Черепасі давався важко. Тому життя  її, що вимірювалося  кількістю цих непростих кроків, також було нелегким.
         Але, коли із сусіднього лісу прибігала голодна Лисиця, Черепаха ховала голову під панцир і спокійно перечікувала небезпеку. Лисиця стрибала навколо, пробувала панцир вкусити, перевернути свою жертву, тобто, застосовувала всі притаманні агресору прийоми, але Черепаха стояла на своєму і залишалася  живою.
       Одного разу Лисиця принесла із собою великий гаманець із грошима, привела юриста і, всівшись навпроти, запропонувала свої послуги для купівлі панциря. Довго думала Черепаха, але в силу бідності своєї фантазії, відмовила. І знову руда хитрунка пішла ні з чим.
     Йшов час, навколишній світ змінювався. В лісі з’явились нові технічні телекомунікаційні засоби. І одного разу, вийшовши  з дому, Черепаха побачила на дереві телевізійний екран, де демонструвалися літаючі черепахи без панциря. Диктор-дятел дуже емоційно коментував їх політ: “Яка легкість! Яка швидкість! Яка краса! Яка вишуканість”
             День дивилася Черепаха ці передачі, два, три…
А потім в її маленькій голові народилася думка про те, що вона дуже нерозумна, якщо носить на собі подібний тягар – панцир. Чи не краще його скинути? Жити тоді стане набагато легше. Страшно? Так, трішки страшно, але  в останніх новинах телеведуча Сова заявила, що нібито Лисиця дотримується останньої моди і стала вегетаріанкою.
           «Світ змінюється. Ліс он теж став зовсім іншим. Чому б не політати? Небо – таке велике і таке прекрасне! Досить відмовитися від панциря і мені зразу буде легше!” – думала Черепаха.
“Досить відмовитися Черепасі від панциря і її зразу буде легше їсти!” – думала Лисиця, підписуючи рахунок на чергову рекламу літаючих черепах.
          І одного прекрасного ранку, коли небо, як ніколи здавалося великим і безмежним, Черепаха зробила свій перший і останній крок до  свободи від системи захисту.
       Черепаха не знала і вже ніколи не дізнається, що реклама – це популяризація товарів, послуг, видовищ з метою привернути увагу покупців, глядачів. Її головною метою  є – продати товар чи послугу.
– Яку роль для черепахи відігравав її панцир?
– До якої хитрості вдалася лисиця, щоб з’їсти черепаху?
– Чому їй це вдалося?

– Який висновок можна зробити, послухавши цю притчу?
   « Рекламні хитрощі»
     Дуже часто в рекламі перебільшують позитивні якості товару і нічого не говорять про негативні. Ми з вами споживачі, повинні навчитися критично ставитися до всього, про що говорять і показують у рекламі. Щоб протистояти впливу реклами на наше рішення і не купувати непотрібне. Ми повинні добре знати деякі рекламні хитрощі. 
  1.  Перша рекламна хитрість називається« Ефект зірки» Відомі актори, співаки, спортсмени розказують, що вони користуються цим товаром.
  2.  Друга хитрість має назву «Ефектексперта» Актори в ролі лікарів розповідають про ефективність ліків чи зубної пасти.
  3.  Наступна хитрість« Ефект популярності» В рекламі переконують, що з цим товаром ти станеш набагато популярнішим у своєму колі.
  4.  Дуже часто в рекламах використовується  хитрість « Ефект розпродажу» Оголошують останній день акції, що кількість товару обмежена, а знижка діє лише декілька днів, купиш товар – отримаєш подарунок, першим п’ятьом покупцям подарунки.
  5.  Щоб  некупувати те, що тобі не потрібно або не підходить,чи навіть те, що для тебе небезпечне, треба навчитися  розпізнавати правдиву і неправдиву інформацію, а також рекламні хитрощі.

–  А що з рекламних хитрощів на вас найбільше діє?
Візьміть цю інформацію до уваги і критично ставтеся до реклами!

Робота над віршем
Прочитайте вірш  Лесі  Вознюк «Сергійко і реклама» і дайте відповідь на питання:
·         Чи піддався спокусливій рекламі Сергійко?
Вірш Лесі  Вознюк «Сергійко і реклама»
Дивились чіпси на Сергійка із реклами
підсмажені, з рум’яними боками.
Хотілось бігти і одразу купувати,
та навіть дозволу у мами не спитати.
В рекламі дружно чіпсами  хрумтіли,
хвалили, насолоджуючись їли.
Із шинкою та сиром, із грибами
просили: «З’їж їх, не запитуй в мами!»
Але Сергійко впевнено  тримався
і на спокуси чіпсів не піддався.
Засвоїв, що навчають не реклами,
а в школі та поради тата й мами.
-То що, ви скажете про Сергійка?

– Зробимо висновок.
Чого більше позитивного чи негативного має реклама?
– Отже, ви повинні навчитися вибирати товар не за рекламою, а за його необхідністю та користю.
        Жити зовсім без реклами неможливо. Це розуміють всі.
Ми зрозуміли, що реклама
може маніпулювати нами, нав’язувати нам смаки і бажання. Але є й інший вид реклами – соціальна, вона важлива і показує нам позитивні приклади
життя і взаємодії в суспільстві.




Тема: Урок-практикум "В рекламній агенції" (23.04.20 р.)

        Уявіть, що  ви в рекламній агенції і ваше завдання створити рекламу, а саме намалювати її, написати рекламний текст та прорекламувати даний продукт (будь що на ваш вибір: ручка, книга, портфель, якийсь фрукт тощо).
Інструкції, щодо створення реклами
    Так як завдання будь-якого рекламного тексту – продати товар або послугу, необхідно спочатку визначити «портрет ідеального покупця». Тобто стать, вік, матеріальне становище, інтереси та інші необхідні на ваш погляд якості, що характеризують вашого потенційного клієнта.
     Якщо ви хочете зробити рекламне оголошення є найбільш ефективним, то не полінуйтеся, складіть образ вашого «ідеального покупця». Подумайте, якою мовою він розмовляє, як проводить свій час, які його цінності, ідеали? Це і є ваша цільова аудиторія.
        Складайте рекламний текст з урахуванням її мовних зворотів, лексики. При цьому намагайтеся використовувати короткі слова і вирази.
Приклад:
«Коля любить Машу, а Маша його «динамить». Навіщо дружити з Машею? Краще грати у футбол! Футбольна команда «Динамо» — з нами весело та дружно, так і нервувати не треба!»
       Дуже важливо в процесі написання рекламного тексту знати, на що зробити акцент в першу чергу, а що в другу. У цьому портрет ідеального покупця вам теж допоможе.
Тут мається на увазі, що коли ви пишете рекламний текст, подумайте, що буде важливо побачити там вашому клієнту. Можливо це ціна, якість, бонуси і т. п...
Отже, ще раз по кроках розберемо, як же писати ефективний рекламний текст:
  1. Визначитеся з метою
  2. Складіть чіпляючий заголовок
  3. Сформулюйте портрет ідеального покупця
  4. Визначте пріоритети. На що буде зроблено акцент у вашому рекламному оголошенні перш за все.

10 практичних рекомендацій з написання ефективного рекламного тексту

Ці рекомендації є практично покрокової технологією, що дозволяє створювати якісні оголошення для компаній, що працюють в самих різних комерційних сферах.
  1. Зробіть хороший інтригуючий заголовок — це обов'язковий елемент!
  2. Використовуйте прості слова і вирази в короткій формі, рифмуйте їх. Це підвищить запам'ятовуваність рекламного оголошення
  3. Розбивайте текст на абзаци, щоб читачеві було легше сприймати його.
  4. Пишіть абзаци не більше 50 слів, краще всього 40-45 слів. Менше теж не бажано.
  5. Не пишіть абзаци в одне речення. Якщо у вас раптом вийшло довге речення з деепричастными оборотами, розбийте його на більш короткі та прості (див. п. 2)
  6. Використовуйте підзаголовки в тексті, якщо він великий.
  7. Використовуйте нумеровані та маркіровані списки – все це додасть тексту структуру.
  8. Спочатку давайте найважливішу інформацію в оголошенні, а далі другорядну за спаданням.
  9. Барвисто оформіть ваше оголошення запам'ятовується тематичною ілюстрацією.
  10. Вказуйте контакти вашої компанії, щоб потенційний клієнт знав, куди звернутися. Тут обов'язкові елементи: телефон, адреса. Дуже бажано також вказати всі допоміжні контакти та інформацію: час роботи, адреса Інтернет-сайту, e-mail, схему проїзду.

Рекомендую вам подивитися коротке відео знаменитого підприємця Володимира Довганя про те, як правильно скласти рекламний текст:


Друзі, на цьому побажаю вам удачі у створенні своєї реклами!



Тема: Критичний аналіз медіа текстів. Маніпулятивні технології та психологічний захист від непотрібної інформації  (30.04.20р. - 07.05.20 р.)

   Нас щодня оточує величезна кількість інформації та, на жаль, не завжди вона є корисною та правдивою. Саме тому ми повинні вміти відсіювати інформацію та знаходити неправду. Які ж види маніпуляції використовують мас-медіа і як від неї вберегтись ви можете знайти у наступних матеріалах:



Отож, будьте уважними і зажди критично оцінюйте те, що ви бачите та чуєте!



Тема:   Урок-практикум "Створення медійного проекту"(14.05.20р.)

 СЕЛФІ – ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗБОКУ

 «Хто і чому робить селфі» 


          В історії розвитку фотографії з’явився етап, коли фотограф робить знімок самого себе – селфі. Створення селфі перетворилося в особливий жанр мистецтва, який, на думку підлітків і навіть дорослих людей, може найкращим чином передати емоції людини, її настрій і навколишнє оточення. Одна з причин такої популярності – також бажання заповнити профілі в соціальних мережах яскравими картинками, які підтверджують захопливі пригоди. 

  •  Чи доводилося вам робити селфі? 
  • Яку мету ви переслідуєте, коли робите селфі?
  • Які фото вам більше подобається робити: звичайні чи селфі? Чому?
  • Які фото вам більше подобається переглядати: звичайні чи селфі? Чому?
  • Що або хто найчастіше потрапляє у ваш «селфікадр»? Чому?
  • З якої фотографії ви можете більше «прочитати інформації»: із звичайної чи селфі? 

Цікавинки про селфі. 


  1. Перше селфі намальовано 1524 року з використанням олійних фарб на дереві. На такому незвичайному полотні 21-річний художник Пармиджаніно намалював своє відображення в дзеркалі. Він навіть не підозрював, що на кілька сотень років випередив масовий тренд.  
  2.  Є дві версії щодо того, хто ж зробив перше селфі. Перша – це Роберт Корнеліус (1839). На жаль, це було не так просто, як тепер – натиснути пальцем на кнопку. Корнеліусові довелося встановити камеру на підставку, зняти кришку об'єктива, вибігти перед ним, щоб потрапити в кадр, просидіти п'ять хвилин, потім повернутися до фотоапарата, повернути кришку об'єктива на місце. Так був створений перший фотографічний автопортрет, свого роду – селфі.
    Друга версія – велика княжна Романова Анастасія Миколаївна (1914). Вона свій фотоапарат вдало направила на дзеркало, навпроти якого і стояла сама.
  3.  Одне з найнезвичайніших селфі зробив астронавт Базз Олдрін ще 1966 року в космосі, а 2014 року він опублікував це фото в соціальних мережах.
Завдання:

Любі п'ятикласники, наближається День Вишиванки. Пропоную вам зробити ваше селфі у вишиванці та надіслати мені на Viber для створення патріотичного селфі-колажу



8 клас


Тема:   Психологічні маніпуляції в рекламних зразках (17.03.20р.)

      Основний зміст реклами – продаж товарів, одержання прибутку – не є сам по собі приводом для засудження. Врешті-решт, ми всі прагнемо до багатства та успіху. Це нормально. Та ми не повинні миритися зі спробами отримати вигоду шляхом цинічного маніпулювання споживачами. Хай такий обман і не заборонений законом – це справи не змінює.


     Маніпуляція – вид психологічного впливу, майстерне виконання якого веде до прихованого порушення в іншої людини намірів, що не збігаються з його актуально наявними бажаннями. Значна частина різноманітних психологічних впливів у рекламній діяльності є не чим іншим, як формою маніпуляції. Адже головне завдання будь-якого рекламіста – зробити так, щоби споживач сприймав рекламне твердження як свою особисту думку. У виробників реклами це не завжди виходить з цілої низки причин, але те, що реклама – це багато в чому психологічне маніпулювання, відзначають практично всі провідні рекламісти, а також фахівці в галузі вивчення психології реклами.

      А тим часом способи обману прості. В основі реклами лежить зовсім небагато штампів і прийомів, які нескінченно обіграються і повторюються. Розгляньмо їх.




I. Псевдологіка (логічний обман), пряма фальсифікація і підсвідоме навіювання:
1. Створення психозу «брак часу» 
   Ключові слова: «поспішайте», «тільки сьогодні діють божевільні знижки», «першій сотні тих, хто зателефонує, вручається приз» і так далі. Варіантів тут багато, але всі вони зводяться до того, щоби втягти споживача в стан ажіотажу, гарячкового поспіху. Йому ніколи подумати, йому потрібно терміново бігти й купувати!
 2. Апеляція до прогресу
   Ключові слова: «новий смак», «новий дизайн», «нова упаковка» та ін. Цей метод частково перетинається з попереднім, оскільки підштовхує людину купувати нове, щоби йти в ногу з часом, не відставати. Проте в основі цього методу лежить експлуатація цікавості споживача, а також позиціонування фірми як втілення прогресу.
 3. Підміна понять
      Спочатку показують одне, потім пропонують купити зовсім інше. Наприклад, рекламують сухий корм для собак – маленькі, непоказні гранули, а спочатку йде відеоряд: соковите м’ясо, овочі, зелень і тому подібне. Шляхом нескінченних повторень створюють у підсвідомості споживача асоціативний зв’язок між натуральними продуктами й готовим кормом. Аналогічно побудовано й рекламу зубної пасти з прополісом. Демонструють стільники і мед, але їх немає серед інгредієнтів пасти. Так само представляють і їжу швидкого приготування. Прикладів безліч.
    У низці випадків підміну проводять тонше. Візьмімо рекламу майонезу. «Мрія господині – мрії збуваються». Мрії покупця ототожнюються з майонезом, в назві якого вжито слово «мрія». Або в рекламі дитячого йогурту: спочатку показують веселку, а потім голос ставить питання: «Хочете шматочок веселки?». Після чого пропонується різнокольоровий йогурт. А деколи і взагалі вибудовується штучний причинно-наслідковий зв’язок між явищами, які не мають нічого спільного («Випий філіжанку розчинної кави – і тебе чекають незабутні пригоди»).
 4. Комплекс переваги
    Класик психоаналізу Альфред Адлер створив концепцію комплексу неповноцінності та комплексу зверхності як засобу компенсації неповноцінності. За Адлером, усі люди тією чи іншою мірою мають відчуття неповноцінності і прагнуть компенсувати його різними успіхами, хай навіть уявними. Відкриття Адлера широко використовуються в сучасній рекламі. Споживачеві пропонують придбати товар для того, щоб відчути свою винятковість, всесилля, підвищити свій статус. «Вірний секрет жіночих перемог», «Для тих, хто справді крутий», «Ти всесильна», «Ви чарівні», «Він один такий» – типові в даному випадку слогани.
 5. Безкоштовний сир із мишоловки
    Увагу споживача акцентують на можливості отримати «безкоштовно», «в подарунок» яку-небудь річ на додаток до основної покупки. Зрозуміло, що ціну «безкоштовного подарунка» просто включено в ціну рекламованого товару і покупець насправді оплачує зі своєї кишені дві речі. Мало того, нерідко в якості «призу» підсовують предмети, які самі по собі не користуються попитом і з цієї причини їх не беруть у торговельні мережі. Тоді фірма оголошує, що її «подарунок» настільки ексклюзивний, що навіть і не продається, що його можна отримати тільки в якості призу. Як-то кажуть, потребу видають за доброчесність, і обидва товари працюють один на одного. Прийом простий, але ефективний.
 6. Перемога над іншими
     Ключові слова: «на відміну від інших». Класичні приклади – реклама батарейок, які «працюють довше звичайних», реклама нового порошку, з яким «ви вимиєте більше посуду, при цьому швидше і краще». Самі слова «краще», «довше», «швидше» вже свідчать, що в іншому випадку, якщо ви купите товар іншої фірми, у вас буде «гірше» і «повільніше». У рекламі пропонований товар змагається й перемагає, але з чим саме він змагається, не кажуть, тож неможливо перевірити, чи й справді було здобуто перемогу.
 7. Ілюзія переконливості
     Телереклама активно експлуатує ілюзію переконливості. Демонстрація якихось графіків, наведення різноманітних коефіцієнтів, застосування «особливих домішок», посилання на різноманітні «академії» і «професійні асоціації стоматологів-гінекологів», які «об’єктивно» підтверджують перевагу рекламованого товару над виробами конкурентів. («Коефіцієнт відбілювання» в пральних порошках, «вітамінізована» горілка, жувальна гумка «з карбамідом» та ін. Всі «професійні асоціації» й «академії» або є виплодом фантазії рекламістів, або створюються і фінансуються самими ж виробниками цього товару).
 8. Авторитет
      Товар рекламує популярна особистість: кіноактор, кумир молоді й так далі. Розрахунок на стереотип: «раз уже такі люди купують, то сумніватися нічого, треба брати».
 9. Глас народу
   Метод, у певному сенсі протилежний попередньому. Обігрується образ людини з вулиці, такої, як усі. Споживачеві ніби кажуть: «Ну це ж не реклама, для реклами ми б найняли зірок. Тут просто демонстрація життєвого досвіду звичайних людей».
 10. Наслідування
      Спроба змусити купувати рекламований товар у якомога більших кількостях. Тут також експлуатується психологічний ефект соціального наслідування. Заклик «доктора-стоматолога» з рекламного ролика: «Просто візьміть кілька подушечок Орбіта і пожуйте їх...». У багатьох роликах відправляють у рот одразу по дві подушечки жуйки, кидають у суп не один, а два-три кубика «Маґґі», розчиняють у склянці по дві таблетки ліків і т. д. Це підсвідомо змушує споживати вдвічі більше, тобто витрачати більше грошей на придбання рекламованого товару
 11. Шантаж, залякування
     Шантаж, залякування споживачів, експлуатація типових страхів і психологічних комплексів – ще один метод телереклами. Спроба переконати вас у тому, що ви – нікчема і невдаха, якщо відмовляєтеся дотримуватися порада реклами. (Наприклад, вас ніколи не запросять на побачення, якщо не придбаєте запропонованого товару.) Збудження інстинкту самозбереження шляхом демонстрації помилкових або суто гіпотетичних загроз. («Обов’язково користуйся нашою зубною пастою, інакше твої зуби з’їсть карієс», «Тільки наші тампони забезпечать жінці 100-відсотковий захист»). У м’якшому варіанті таку рекламу може бути представлено у формі поради, в якій усе ж міститься загроза. «Ви ж не хочете захворіти? Тоді купіть вітаміни».
 12. Не будь вигнанцем
   Більшості людей властивий страх стати вигнанцем. Невипадково в стародавні епохи вигнання було одним із найстрашніших покарань. Маніпулятор використовує слабкість людської психіки, навіюючи думку, що «всі вже товар купили, всі вже оцінили його високу якість і необхідність, а ви залишилися в меншості». У таких випадках показують натовпи людей, різні міста й народи, представники яких об’єднані «довірою» до одного й того самого бренду.
 13. Апеляція до «добрих почуттів»
   Сюжет кліпу будується таким чином, щоби товар асоціювався з подіями, що викликають позитивні емоції, які виникають під час людського спілкування. Дружба, зустріч із батьками, спорудження нового будинку, здача іспиту та ін.
 14. Експлуатація батьківського інстинкту
      Товар представляють як корисний і потрібний дітям. Дитина щаслива, якщо ви купите їй рекламовану річ: підгузки, шампунь тощо.
 15. Патріотизм
       Ключові слова: «Україна», «козацька сила», «наше», «рідна земля»…. Використовуються образи національних героїв, історичних і фольклорних персонажів, національні костюми і так далі.
 16. Приголомшити!
       Мета такої реклами – вразити споживача так сильно, щоб рекламований товар міцно засів у нього в пам’яті. Відома рекламна кампанія «Шок – це по-нашому» є м’якою формою втілення цього методу.
 17. Задоволення
       Левова частка кліпів містить сексуально забарвлені образи, пропонують «райську насолоду», «спокусу смаком» і так далі. Мета – пов’язати товар із задоволеннями.
    Перераховані прийоми є ідейним каркасом рекламних кампаній. Скелет потім обростає шаблонними образами: красунями, «просунутою» молоддю, поблажливим лікарем, доброю бабусею, мачо, веселими дітками і так далі. При цьому завжди конструюються рефлекторні зв’язки-асоціації в дусі Павлова.
 18. Труїзми
         У тексті є труїзм – «уі знають, що...», «всім відомо,         що ...», «всі батьки люблять своїх дітей...», «всі жінки купують це...». Використовується багато «хитрих» слів, що спотворюють реальний стан речей: «всього лише...», «тільки...», «просто...» («Тільки 999,99 грн», «Просто підніміть трубку і зробіть покупку всього лише на 500 грн»).
 19. Історії
    Сюжет ролика побудовано як історію – спочатку розігрується початок історії, одне оповідання про придбання товару, потім щасливе закінчення історії. Можливий і зворотний варіант – початок і кінець історії міняються місцями. У даному випадку розповідь у середині (про товар) свідомістю критично не оцінюється.

II. Психофізіологічні прийоми телереклами, що знижують критичність сприйняття
 1. Інформаційне перенавантаження
       Йде текст із постійним повторенням назви рекламованого товару. Особливо має насторожити, коли йдуть два суміщені тексти – пісня і голос диктора, шум за кадром, два або три голоси одночасно (прийом інформаційного перевантаження з арсеналу НЛП).
 2. Психологічний якір
  Використовується установка психологічного якоря (технологія НЛП) або створення умовно-рефлекторного зв’язку: інший товар – погано, наш товар – добре. «Інший кухонний комбайн...» (одночасно як фон іде тривожна музика, на екрані миготять роздратовані або сумні обличчя), «наш кухонний комбайн...» (музика змінюється на спокійно-врівноважену, на екрані щасливі усміхнені дружини). Ще один варіант: «В інших підгузках...» як фон іде плач малюка, а при словах «підгузки Джонсон Бебі» малюк щасливо сміється.
 3. Гіпноз
       Використовується відеоряд із проходженням тривимірного тунелю – концентричні кола, спіралі, що обертаються, коридори, що йдуть із глибини екрану на глядача, та інші методи гіпнотизації.
 4. Колір
    Використовується гра кольорів – від блідої чорно-білої картинки (життя сіре, коли немає даного товару) до яскравих насичених кольорів при показі щасливих власників рекламованого товару.
 5. Звук
     Телереклама нерідко використовує маніпулювання звуковим рядом – гучність звуку під час рекламного ролика різко збільшується відносно «фонового» рівня. Зверніть увагу на те, як іноді б’ють по вухах рекламні ролики, що несподівано переривають радіо- або телепрограми. Раптовий звуковий удар знижує критичність сприйняття рекламної інформації.
 6. Інстинкти
     Грубий тиск на сексуальні інстинкти при рекламуванні товарів, які не мають до сексу ніякого відношення (кава, сигарети, автомобілі, побутова техніка та ін.). Зауважте, скільки напівголих привабливих особин обох статей миготить у таких рекламних роликах.
       Це мінімум того, що видно одразу і що необхідно знати кожному споживачеві реклами. А щоб навчитися захищатися від маніпуляцій, варто виробити критичне сприйняття інформації, яку ми поглинаємо щодня. Коли вам на очі потрапляє реклама, подумки встановіть, які саме методи маніпуляції в ній застосовано. Тренінг простий і ефективний. І можливо, це вбереже вас від непотрібних покупок та необдуманих витрат. 
   Бо хто, крім нас самих, зможе приборкати той каламутний потік рекламного сміття, який виливається на нас постійно? Кому це ще потрібно? Виробники й замовники такої реклами не бояться законів, які завжди можна обійти. Вони не бояться контролюючих органів, із якими завжди можна «домовитися». Вони бояться тільки того, що ми, прості споживачі, не станемо купувати їхнього товару. Єдине, чого вони панічно бояться, – це громадянська активність населення, що загрожує їм прямими збитками. Тому не залишайтеся байдужими!

Тема: Практична робота "Створення власного рекламного продукту" (30.03.20 р.)

       Шановні восьмикласники, спробуйте себе в ролі рекламних агентів та постарайтесь створити свій рекламний продукт, користуючись наступним матеріалом:
Інструкції, щодо створення реклами
    Так як завдання будь-якого рекламного тексту – продати товар або послугу, необхідно спочатку визначити «портрет ідеального покупця». Тобто стать, вік, матеріальне становище, інтереси та інші необхідні на ваш погляд якості, що характеризують вашого потенційного клієнта.
     Якщо ви хочете зробити рекламне оголошення є найбільш ефективним, то не полінуйтеся, складіть образ вашого «ідеального покупця». Подумайте, якою мовою він розмовляє, як проводить свій час, які його цінності, ідеали? Це і є ваша цільова аудиторія.
        Складайте рекламний текст з урахуванням її мовних зворотів, лексики. При цьому намагайтеся використовувати короткі слова і вирази.
Приклад:
«Коля любить Машу, а Маша його «динамить». Навіщо дружити з Машею? Краще грати у футбол! Футбольна команда «Динамо» — з нами весело та дружно, так і нервувати не треба!»
       Дуже важливо в процесі написання рекламного тексту знати, на що зробити акцент в першу чергу, а що в другу. У цьому портрет ідеального покупця вам теж допоможе.
Тут мається на увазі, що коли ви пишете рекламний текст, подумайте, що буде важливо побачити там вашому клієнту. Можливо це ціна, якість, бонуси і т. п...
Отже, ще раз по кроках розберемо, як же писати ефективний рекламний текст:
  1. Визначитеся з метою
  2. Складіть чіпляючий заголовок
  3. Сформулюйте портрет ідеального покупця
  4. Визначте пріоритети. На що буде зроблено акцент у вашому рекламному оголошенні перш за все.

10 практичних рекомендацій з написання ефективного рекламного тексту

Ці рекомендації є практично покрокової технологією, що дозволяє створювати якісні оголошення для компаній, що працюють в самих різних комерційних сферах.
  1. Зробіть хороший інтригуючий заголовок — це обов'язковий елемент!
  2. Використовуйте прості слова і вирази в короткій формі, рифмуйте їх. Це підвищить запам'ятовуваність рекламного оголошення
  3. Розбивайте текст на абзаци, щоб читачеві було легше сприймати його.
  4. Пишіть абзаци не більше 50 слів, краще всього 40-45 слів. Менше теж не бажано.
  5. Не пишіть абзаци в одне речення. Якщо у вас раптом вийшло довге речення з деепричастными оборотами, розбийте його на більш короткі та прості (див. п. 2)
  6. Використовуйте підзаголовки в тексті, якщо він великий.
  7. Використовуйте нумеровані та маркіровані списки – все це додасть тексту структуру.
  8. Спочатку давайте найважливішу інформацію в оголошенні, а далі другорядну за спаданням.
  9. Барвисто оформіть ваше оголошення запам'ятовується тематичною ілюстрацією.
  10. Вказуйте контакти вашої компанії, щоб потенційний клієнт знав, куди звернутися. Тут обов'язкові елементи: телефон, адреса. Дуже бажано також вказати всі допоміжні контакти та інформацію: час роботи, адреса Інтернет-сайту, e-mail, схему проїзду.

Рекомендую вам подивитися коротке відео знаменитого підприємця Володимира Довганя про те, як правильно скласти рекламний текст:

 
Друзі, на цьому побажаю вам удачі у створенні своєї реклами!




Тема: Радіо як мас-медіа. Формати радіо. Онлайн радіо (07.04.20 р.)

       В наш час радіомовлення набуває своєї популярності. Ми з вами, навіть попри своє бажання вимушені слухати те що нам пропонують в ефірі, бо радіо супроводжує нас усюди: у транспорті, на роботі, навчанні, вдома – звучить і сприймається у фоновому режимі та діє на підсвідомість різних верств населення. А як же винайшли радіо? Про це ви дізнаєтесь, переглянувши наступне відео:

      



  А що ж було в Україні?

    Першим етапом виникнення радіо в Україні було 16 листопада 1924 року в Харкові (тодішній столиці УРСР) відбувалась перша передача Українського радіо.
    Радіо існує у багатьох країнах світу та набуває своє популярності. Навіть попри нашого бажання ми вимушені нав’язливо слухати, те що нам пропонують у ефірі, бо радіо супроводжує нас усюди: у транспорті, на роботі, навчанні, вдома – звучить і сприймається у фоновому режимі та діє на підсвідомість різних верств нселення. Розглянемо світові тенденції розвитку радіомовлення.
    Всесвітня служба Бі-Бі-Сі заснована 18 жовтня 1922 року. Передачі на коротких хвилях для аудиторії за кордоном (Empire Service) розпочались 11 листопада 1927 року. Українські програми в ефірі з 1 червня 1992 року. Бі-Бі-Сі має своє бюро й студії в Києві. Зараз мовлення ведеться 33 мовами світу
    Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення до єдиного реєстру внесено близько 800 телерадіоорганізацій, з яких лише 28 є державними. Радіомережа поширюється й активно розвивається. З'являються все більше прихильників, бо на відміну від телебачення, яке ми сприймаємо у аудіовізуальному режимі, радіо – дає можливість помислити, продумати, передбачити, представити в уяві ту чи іншу ситуацію, осмислити слова, які подаються з радіопередач.


Формати радіо:



1. Інформаційне мовлення
      Формат "All news" є основним складником для інформаційного типу мовлення. Тому, коли розглядається специфіка цього типу мовлення, варто спочатку говорити про специфіку формату "All news". Тобто про типові випуски новин з постійним оновлен-ням інформації плюс рекламні вставки.
Музичні композиції в інформаційному типі мовлення практично не звучать. Хоча, як правило, музичних заставок, джинглів, фонової музики є достатньо для того, щоб говорити про помітну роль музичного матеріалу. До цього типу мовлення належить також формат "Financial".

2. Інформаційно-музичне мовлення
     Співвідношення інформації і музики у цьому типі мовлення приблизно 70% до 30 %. Тобто інформаційно-музичний тип мовлення характеризується переважаючим співвідношенням інформаційних і розмовних програм над музичним контекстом. Цей тип мовлення є характерним для радіостанцій з державною і громадською формою власності, його переважно складають такі розмовні формати, як "Public", "Children's Radio" та "Ethnic Radio"

3. Музично-інформаційне мовлення
     У цьому типі мовлення співвідношення інформації і музики діаметрально протилежне, приблизно 30 % до 70 %. Деякі державні радіоканали і громадські радіо-станції використовують цей тип мовлення. Окремі недержавні радіостанції теж прагнуть працювати у такому співвідношенні інформації і музики, що дозволяє їм урізноманітнити ефір і залучити різнопланову за соціально-демографічною характеристикою аудиторію. Музично-інформаційний тип мовлення складають розмовні формати "College", "Public" і більшість музичних форматі

4. Музичне мовлення
Не можна говорити про те, що цей тип мовлення абсолютно виключає інформаційний контекст. Як правило, 10-20 % інформаційних програм (короткі рубрики, випуски 3-5-хвилинних новин, реклама) протягом доби звучить в ефірі недержавних, приватних радіостанцій, які є музичними і використовують музичні формати. Таким чином, цей тип мовлення складають всі відомі музичні формати.
5. Онлайн-радіо 
     Дуже часто ми слухаємо музику на комп’ютері: в соціальних мережах, у різноманітних аудіосервісах, на файлообмінниках тощо. Так склалося, що вже зручніше ввімкнути бажаний трек через мережу, аніж шукати його десь на компакт-дисках. Це прогрес, від цього не сховатись. Ще одна відносна          новинка — це, безумовно, онлайн-радіо. Позаяк для створення такої радіостанції не потрібно надто багато коштів, а працюють на них здебільшого ентузіасти, то онлайн-радіо стає все популярнішим. Звичайно, що йдеться саме про станції, які існують лише в мережі й не мають виходу до FM-діапазону. Станції, які працюють в FM-діапазоні, також мають свої інтернет-дублікати, які подають ту саму інформацію у мережі. Щодо суто онлайн-станції, то їхня невисока собівартість має позитивну сторону — вони працюють без реклами, а як наслідок, формат і жанровий складники можуть підбирати самостійно на певну аудиторію, не намагаючись вгодити всім і кожному. Хочете слухати рокстанцію? Будь ласка! Хочете класичну музику? Трохи пошуків — і ось вона! Може, якусь гумористичну? Чому б і ні?! Саме онлайн-радіо надасть цю можливість. Але є й варіант наштовхнутися на неякісну станцію. Відсутність спонсорів та певної редакційної політики можуть призвести до викривлення фактів і подання хибної інформації. І звернемо увагу на абсолютно новий проект «Громадського радіо», який почав діяти в 2013 році: спочатку він був створений як подкаст-проект (тобто на сайті можна послухати різні програми), тепер стає веб-радіо (онлайн-радіо). Це радіо має бути незалежне від влади, бізнесменів чи політиків — за задумом його організаторів, українських професійних журналістів. На «Громадському радіо» ви знайдете культуру, докладні ток-шоу з людьми, багато такого, чого немає в жодному іншому радіо.




Тема: Відеокліп як засіб візуалізації музичного твору (14.04.20 р.)

         Як ви дізнаєтесь про нові пісні улюблених виконавців?
      Кожен музикант комунікує зі своєю аудиторією в різних формах: гастролі, участь у різноманітних шоу, інтерв’ю, автограф- чи фотосесії, пресконференції, випускає відеокліпи, які дають змогу «скласти» візуальну картинку стосовно певної пісні.

      Відеокліп як засіб візуалізації музичного твору 

          Відеокліпкороткий художній відео чи кінофрагмент, який ілюструє пісню або музичний твір і створюється з рекламними або художніми цілями. Сучасні музичні кліпи — переважно засоби маркетингу, призначені для сприяння продажеві музичних записів. У кліпах використовується широкий діапазон стилів відеорішень, зокрема анімація, живе знімання концертів, документальні кадри, а також різні абстрактні візуальні рішення. В кліпах застосовується так званий «монтаж», тобто короткі кадри, з яких складається відеоролик. Розрізняють «швидке відео» (з домінуванням монтажних фрагментів тривалістю до 1,5 с.) і «повільне відео» (понад 2 с.). Перше впливає за принципом адреналіну, тому саме «швидке відео» використовують для молодіжних музичних кліпів. Сьогодні, коли людина споживає велику кількість інформації щосекунди, запам’ятовувати короткі кадри легше, ніж тривалі.

         Відеокліпи розпочали створювати, щоб можна було демонструвати запис певної пісні з екранів телевізорів, а не лише з приймача. Спочатку це був просто запис, як виконавець співає свою композицію.



        Першим відеокліпом вважається «Bohemian Rhapsody» групи «Queen» 1976 року, який відкрив новий розділ у музичній індустрії: хоча кліпи до пісень знімались і раніше, це були прості записи гри виконавців, а саме в цьому кліпі активно застосовуються спецефекти, хоча переважна частина кліпу ще знята на концерті. 

       Найважливішою подією в історії музичного кліпу стала поява в 1979 році телеканалу MTV, де кліп став основним контентом Проте це умовна точка відліку, адже ще з появою кіно, у 20-х роках ХХ сторіччя, з екранів демонструвався відеоряд під музику. Потім, з появою звуку, почали робити відеозаписи з концертів артистів, на яких фіксували по кілька пісень, іноді навіть із різних ракурсів. І демонструвалися вони спочатку не на телебаченні, а в кінотеатрах. Вже у 60-х роках з’явилися музичні хіт-паради, в яких уже музиканти змагалися один з одним за перші місця. Тому зросла конкуренція, а як наслідок, і якість та різноформатність відеокліпів. З’являються сюжетні кліпи, анімаційні, кліпи з використанням відомих образів тощо. Сам кліп став не тільки засобом демонстрацій виконавця пісні. 

Види відеокліпів

    Розрізняють такі види відеокліпів за наповненням: сюжетні, концертні, портретні, анімаційні, віртуальні, хроніки та трейлерні. 

  •  Сюжетні — музичні ролики, де головне продемонструвати сюжетну лінію, тобто якусь історію, яка буде відбуватися за мотивами пісні або дотично до музичного твору. Можуть супроводжуватись кадрами з ви- 160 161 ступом музикантів, наприклад Макл Джексон («Remember The Time»), «Нікелбек» («Savin’ Me»), «Колдплей» («Princess Of China ft. Rihanna»). 
  • Концертні — це кліпи, кадри до яких записані під час концертного виступу виконавця. Часто монтуються елементи з різних частин виступу для однієї пісні. Тобто, наприклад, можуть демонструвати, як виконавець співає рядок саме з цієї пісні, текст збігається з мімікою обличчя музиканта, а реакція глядачів — з іншої пісні, наприклад «THIRTY SECONDS TO MARS» («Do Or Die»), «Billy Talent» («Viking Death March»), «Океан Ельзи» («Стіна»). 
  •  Портретні — відеокліпи, головна мета яких — показати виконавця і те, як він співає цю пісню. Від концертних відрізняються тим, що вони поставні, наприклад «Billy Talent» («Stand Up and Run», U2 («Beautiful Day»), «Green Day» («American Idiot»). 
  • Анімаційні — ролики, для яких створюється спеціальна анімація. Може як демонструвати сюжет пісні, так і просто показувати якісь анімаційні образні елементи, наприклад «Keane» («Bedshaped»), «Linkin Park» («Breaking The Habit»), «Queen» («Innuendo»). 
  •  Віртуальні — відеокліпи, які існують лише як віртуальний проект, тобто такі, що не мають справжнього виконавця, або він ретельно приховується. Прикладом можуть служити такі проекти, як «Crazy Frog», «Holly Dolly» чи, наприклад, гурт «Gorillaz», який складається з реальних музикантів, проте навіть на концертах вони виступають за голографічними зображеннями, наприклад «Crazy Frog» («Axel F»), «Holly Dolly» («Dolly Song»), «Gorillaz» («Clint Eastwood»). 
  •  Відеокліпи-хроніки — музичні ролики, які для візуалізації пісні використовують кадри з хроніки певних подій: якийсь захід, надзвичайна ситуація та її наслідки, концертне турне, ситуація в країні тощо, наприклад U2 і «Green Day» («The Saints are Coming»), «Тартак» («Я не хочу»), «Гайдамаки» («Загін не помітив втрати бійця»). 
  • Трейлерні — це особлива категорія відеокліпів-саундтреків, тобто пісень, написаних чи обраних для конкретного фільму чи серіалу. Більша частина відео в такому кліпі — це кадри із цього фільму, які можуть суміщатись із поставним виступом музикантів, наприклад Адель («Skyfall»), Селін Діон («My Heart Will Go On»), Вітні Г’юстон («I will always love you»).



Тема: Вплив музики на психічний та емоційний стан людини (14.04.20 р.)
        Чи любите ви слухати музику? Вочевидь, так. За вами залишається лише питання смаку, зокрема вибір музичного репертуару чи жанрів. А чи могли ви подумати, що від того, яку музику ми слухаємо, залежить стан нашого з вами психічного здоров'я? Не вірите? Спробую вас переконати у зворотному.


Ви, мабуть, не раз помічали, що музика здатна змінювати настрій. Ба більше, вона володіє й певними цілющими властивостями. Тут варто зауважити про цілителів країн Древнього Сходу, на думку яких, музикою можна вилікувати всі хвороби, потрібно лише знати "рецепт". 
У цьому контексті проведено чимало наукових досліджень. Першим, кому вдалося це реалізувати, був американський невролог Джеймс Корнінг. Він залишився приголомшеним від результатів власних спостережень, адже з'ясувалося, що класична музика дозволяє лікувати психічні захворювання. Відтоді в місцевих лікарнях було введено нову процедуру – прослуховування творів кращих зразків світової класики. 
 З плином часу, вже у ХХ ст. подібна музикотерапія стала радше тенденцією, аніж винятком, а відтак почала завойовувати простори Європи й Америки. Певна річ, від традиційних лікувальних препаратів ніхто з лікарів не відмовився, та все ж було очевидним і те, що музика неабияк сприяє процесу одужання. Сучасні вчені встановили, що окремі звуки в 90% зі 100, здатні вилікувати серцево-судинні хвороби, гіпертонію, депресію, нервові розлади тощо. Погодьтеся, цифра дійсно вражає!    Тож який же секрет чудодійного впливу музики? Звісно, до єдиного спільного консенсусу вчені-лікарі не дійшли, однак найбільш поширеною є думка, що лікування звуками здійснюється на підсвідомому рівні. Також, фахівці висунули теорію, що певний музичний інструмент лікує відповідний орган організму людини. Таким чином фортепіано – допомагає роботі щитоподібної залози, барабан – нормалізує ритм серця та роботу кровоносної системи, флейта – очищає й відновлює роботу легень, скрипка – забезпечує душевну рівновагу, віолончель – позитивно сприяє на функціонування нирок. Відповідно оркестр, в якому залучені всі групи інструментів, здатний цілющим чином впливати на весь організм в цілому (примітка: воістину універсальним засобом вважаються твори одного з віденських класиків – В. А. Моцарта.)
Варто зауважити, що музика має як позитивний, так і негативний вплив на психічну компоненту людини. Все залежить від музичних жанрів, яким ви надаєте перевагу. Якщо з класичною музикою все більш-менш зрозуміло, то як же ж бути з роком, поп-музикою, джазом, електронною музикою тощо? Чи як пояснити таку особливу любов підлітків до репу?    
Все дійсно логічно вкладається в рамки звиклої для нас логіки. Гадаю, що ніхто не заперечить руйнівну силу важкого року. Однак це не привід відмовитися від цього жанру. Немає нічого страшного в прослуховуванні, наповненого сенсом, класичного року.    
Щодо поп-музики, вважається, що вона несе деструктивну дію на людський інтелект. Відтак важливо ретельніше обирати якість смислового наповнення тієї чи іншої пісні цього жанру.    
Джаз у свою чергу ніяк не впливає на психіку людини. Він покликаний розслабляти. Недарма слово "blues" в перекладі звучить як "меланхолія".    Врешті, реп. Чому на думку дослідників саме він є таким популярним особливо серед підлітків? Все дуже просто. Часто агресивні треки сприймаються тінейджерами як символ бунту, протиставлення себе навколишньому світові. Позитивна дія репу – зникнення будь-яких проявів поганого настрою, апатії. 
Ось як можна використати музику для власного самопочуття, ви можете ознайомитися у наступному відео:




       Отже, прослуховування музики є неодмінною складовою нашого життя. Саме тому, хоча б як варіант додаткової інформації, людина повинна бути ознайомлена з впливом музики на її психіку. Бажаю вам осмисленого прослуховування! 


Тема: Комп'ютерні та відеоігри (28.04.20 р.)
Чи граєте ви в комп’ютерні ігри?
Які ігри вам подобаються?

Скільки часу ви проводите за комп’ютерними іграми?
   В сучасній Україні досі панує думка про те, що відеоігри, чи як їх часто називають, комп’ютерні ігри – дитяча забавка. Що вони створені для того, аби згаяти зайвий час, а витрачати на них гроші – безумство. На цьому уроці ми спробуємо переконатись у тому, що відеоігри слід визнати видом мистецтва та зруйнуємо стереотипи про них
Історія відеоігор починається у 1947 році, коли було написано першу ігрову комп'ютерну програму, й охоплює шість десятиліть. Власне відеоігри, які використовують відео для взаємодії із гравцем, зародилися в 1960-і. Частиною поп-культури відеоігри стали в кінці 1970-х з поширенням аркадних ігрових автоматів і домашніх ігрових приставок та ПК.

Одним із найвідоміших стереотипів є те, що створити гру – дуже легка справа. Цікавим є те, що процес створення гри – це творчість. І творчість дуже нелегка. Найчастіше тим, у чому гають вільний час школярі займаються досить великі компанії розробників. У їх штаті і художники, і дизайнери, і програмісти, і композитори, і режисери, і сценаристи, і навіть науковці з області фізики. Адже, щоб робити щось якісно, треба мати досвід у цьому. Художники малюють концепт-арти  – образи персонажів, місцевості. Дизайнери це створюють. Композитори роблять відповідний звуковий настрій, хоча є і саме саунд-дизайнери, що роблять звуки. Сценаристи і режисери, відповідно, створюють внутрішній аспект гри: дію, характери персонажів. Фахівці у області фізики розраховують кожен з фізичних аспектів, адже гравець має почуватись у грі як у справжньому світі. Хоча, найчастіше це вже закладено у рушій гри. Отже програмісти об’єднують все перераховане в одне ціле і роблять все можливе, щоби воно працювало як слід. І все це найчастіше триває більше року і виглядає точнісінько як створення голлівудського блокбастеру.
Скільки є жанрів у кіно, у літературі, у живописі, стільки жанрів є і у відеоіграх. Звісно, визначають їх трохи по-іншому. Якщо забавка про вояку, а ви все бачите ніби його очами – це шутер від першої особи. Якщо ви крокуєте величезним світом з іншими гравцями та поліпшуєте власні здібності – це MMORPG, а тобто «massively multiplayer online role-playing game», чи солов’їною, масова  багатокористувацька ролева онлайн-гра. Як бачимо, у іграх жанр визначається діями, які будуть головними для гравця. Тим не менш, теми, що є головними у сюжеті забавки теж можуть визначати напрям, як, наприклад, у кіно. Що вже казати, якщо існує окремий жанр відеогри – інтерактивне кіно. Доречі, найцікавіший жанр, адже процес гри дійсно нагадує перегляд фільму, тільки от рішення за головного героя приймаєте ви.

Класифікація та жанри комп’ютерних і відеоігор. 
Ігри можна умовно розрізняти за функціональним призначенням: розважальні та навчальні. Є класифікації за технічними параметрами, наприклад за платформою, для якої розробляли гру. Іноді ігри диференціюють за кількістю гравців (наприклад, один гравець, партнерська гра або багатокористувацька).           Екшн (дія). В іграх такого жанру необхідно використовувати рефлекси та швидкість реакції для подолання ігрових обставин. Це, можливо, один із базових жанрів і водночас найпоширеніший. Зазвичай екшнігри пов’язані з битвами. Цей жанр поділяється на велику кількість піджанрів, серед яких бійки, стрілялки, тактичні, в яких ігровий персонаж діє у складі команди, аркади, стелс-екшн, мета якого — приховані дії для виконання завдань, без прямого знищення противників. 
Стратегія. Сенс гри полягає в плануванні і виробленні певної стратегії для досягнення якоїсь конкретної мети, наприклад перемоги у військовій операції. Гравець керує не одним персонажем, а цілим підрозділом, підприємством чи навіть всесвітом. Розрізняють покрокові стратегічні ігри, де дії гравців обмежені ходами, і стратегічні ігри в реальному масштабі часу, в яких усі гравці виконують свої дії одночасно. 
Рольова гра. Мета ігрового процесу полягає у виконанні різноманітних завдань (квестів) для розвитку одного персонажу або групи. Зазвичай герої гри мають рівні можливості. 
Симулятор. Ігри такого жанру відображають певні реальні явища та властивості у віртуальному середовищі. Існує чимало піджанрів: технічні, спортивні, економічні, побачень тощо. 
Настільна гра. Електронна реалізація настільних ігор. 

Комп’ютерні та відеоігри як окремий вид мистецтва.      Драматургія відеоігор. Умовно можна виділити шість основних етапів створення комп’ютерної гри: 

  1. Концепція. Написання сюжету гри, визначення жанру і головних можливостей геймплею, створення начерків, скетчів, концептартів і написання текстів діалогів. 
  2.  Програмування. Створення і редагування програмної бази та фізики гри.
  3.   Дизайн рівнів. Моделювання оточення, визначення об’єктів і деталей. Дизайн рівнів часто має найвищий пріоритет при створенні відеоігор, бо саме цей аспект відображає суть створюваного світу. При цьому дизайнер рівнів виступає в ролі творця, бо саме він визначає форму навколишнього середовища, місце розташування персонажів і їхні завдання. 
  4.  Графіка. Створення графічного складника гри. Робота художника додає грі необхідного забарвлення і робить її неповторною та оригінальною. 
  5. Звукове оформлення. Підбір саундтреків і звукових ефектів, запис внутрішньоігрових діалогів. 

Можна дійти висновку, що при створенні професійних комп’ютерних і відеоігор потрібні не лише знання програмування та інтерактивного мистецтва, а й неабиякі таланти та здібності в галузі інших мистецтв. Іншими словами, шедеври відеоігор гармонійно поєднують у собі все — літературу, живопис, скульптуру, музику, кіно й інтерактивність.

Як відбувається озвучення гри та відтворюються дії героїв при її створенні, можна переглянути у наступному відео:








Тема: Комп'ютерна та телефонна залежність (05.04.20 р.)

Як ви вважаєте чи впливають відеоігри, постійне користування гаджетами та "відвідування" різноманітних соціальних мереж на свідомість, фізичне та моральне здоров'я людини?

1. Вплив відеоігор

Нещодавно Морган Тір і Марк Нільсен із Квінслендського університету (Австралія) опублікували статтю за підсумками трьох експериментів, яким не вдалося повторити виявлений раніше вплив "жорстоких" відеоігор на соціальну поведінку. Наприклад, нічого не дала спроба відтворити такий досвід: експериментатор нібито випадково змахує зі столу склянку з ручками, і люди, які перед цим віртуально вбивали направо і наліво, рідше кидалися на допомогу. Нове дослідження показало, що ніякої різниці в поведінці людей, що грали в мирні або жорстокі ігри, немає.
Сам факт того, що результати попередніх досліджень повторити не вдалося, говорить про наступне: вплив "жорстоких" відеоігор на соціальну поведінку - один із тих самих дуже тонких моментів, які практично непомітні. А соціальна взаємодія набагато сильніше впливає на поведінку, ніж ігри. Іншими словами, будь-яка відносно "доброякісна", нормальна, повсякденна ситуація здатна стерти весь негатив, навіть якщо він залишився в душі гравця, який щойно споглядав кров на екрані.
Автори вважають, що у зв'язку із вищесказаним негативний вплив "жорстоких" відеоігор на психіку можна округлити до нуля. Це не означає, що ефекту немає. Просто він настільки малий, що його дуже важко виявити, - для цього доведеться дуже ретельно продумувати експерименти, інакше неможливо бути впевненим, що на результат не вплинула якась інша тонкість.
Як би це дивно не звучало, але ігри досить часто підіймають важливі суспільні питання. Такі проекти, як «The Last of Us» та «The Walking Dead» вчать гравця цінувати людське життя. У цих забавках ми переносимось у пост-апокаліптичні світи, де людей майже не лишилось, а деякі з тих, які ще живі, дичавіють і вбивають інших. Вам зустрінеться багато персонажів, кожен зі своєю історією та характером. До деяких ви прив’яжетесь, будете любити їх, взаємодіяти з ними. Але деякі з них загинуть, і це буде досить трагічно. Як мінімум, це чудова мотивація для того, щоби зайвий раз приділити увагу рідній людині, адже вона не вічна.

2. Як ваш телефон змінює вас?


2. Як збоку виглядає інтернет залежність?


Запам'ятайте! Прогрес - це добре і ми можемо та повинні користуватися його "продуктами", але обов'язково з розумом!





10 клас


Тема:   Права дитини. Право на інформацію. Авторське право (19.03.20р.)

Право — це система встановлених і гарантованих державою загальнообов’язкових норм і правил поведінки.
Право на інформацію
Право на доступ до інформації є конституційним правом людини, яке передбачене і гарантоване статтею 34 Конституції України, а саме, право кожного на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено, насамперед, Законами України "Про звернення громадян""Про інформацію""Про доступ до публічної інформації" та іншими нормативно-правовими актами.
Авторське право 
Інтелектуальна власність — це власність на результати інтелектуальної та творчої діяльності.
 Об’єктами інтелектуальної власності (результатами інтелектуальної та творчої діяльності) згідно із законодавством України є:
·           літературні та художні твори;
·     комп’ютерні програми;  бази даних;  фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
·           наукові відкриття;
·           винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
·           раціоналізаторські пропозиції;
·           сорти рослин, породи тварин;
·           комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
·           комерційні таємниці тощо.
На об’єкти інтелектуальної власності розповсюджується авторське право.

Авторське право — це сукупність прав автора (та його правона­ ступників) щодо створення або використання твору літератури, науки, мистецтва тощо.
Авторське право — це право на:
·     зазначення імені автора (або заборона зазначення) на створеному об’єкті та його примірниках;
·           вибір псевдоніма та зазначення його замість справжнього імені автора на створеному об’єкті та його примірниках;
·           збереження цілісності створеного об’єкта та на заборону будь-якої його зміни;
·           дозвіл (заборону) використовувати (друкувати, копіювати, перекладати, виконувати, демонструвати тощо) об’єкт іншим особам тощо.
      Використання об’єкта інтелектуальної власності без відповідного дозволу автора є порушенням авторських прав і переслідується відповідно до законодавства України.
Такими порушеннями можуть бути:
·           незаконне (без відповідної ліцензії) використання комп’ютерних програм;
·           розповсюдження малюнків, фотографій, музичних і літературних творів без дозволу автора;
·           використання у власних творах, рефератах, наукових роботах тощо фрагментів з наукових, літературних, музичних творів, кіно- та відеофільмів, фотографій, малюнків без посилання на їх авторів.
У 1931 році вперше у світовій практиці застосування законів щодо авторських прав дозволило відомому співаку Федору Шаляпіну від­ судити в комерційного бюро 10 тисяч франків за протизаконне ти­ражування його пісень.
До порушення права інтелектуальної власності відносяться:
Піратство - дії, спрямовані на протиправне використання об'єктів права інтелектуальної власності, що належать іншим особам, умисно вчинені особою, яка розуміє протизаконний характер цих дій, з метою отримання матеріальної вигоди.
Піратство програмного забезпечення
Нелегальне копіювання та розповсюдження програмних продуктів на дисках та через комп'ютерні мережі, що включає також зняття (нейтралізацію) різноманітних програмних систем захисту (варез). Для цього існує спеціальний клас програмного забезпечення — так звані англ. «cracks» (укр. кряки чи крякалки) — тобто спеціальні патчі, готові серійні номери або їх генератори для продукту, котрі знімають з нього обмеження, пов'язані з вбудованим захистом від нелегального використання.
Окрім цього існують допоміжні програми для полегшення процесу зламу — налагоджувачі, дизасемблери, редактори PE-заголовка, редактори ресурсів, розпакувальники і так далі.
Іноді піратство в непрямій формі заохочується власником авторських прав. Це є різновидом недобросовісної конкуренції. Класичним прикладом є продукт Microsoft Windows, поновлення котрої дозволяється на офіційному сайті компанії не зважаючи на очевидну нелегальність копії (станом на березень 2007проводиться тонке розрізнення між легальною та нелегальною копією — для легальної можна робити вибірковий пакет оновлення, а для піратської — тільки автоматичне оновлення). Це робиться для того, щоб зайняти та утримувати монопольне становище на ринку.
Піратство відеоігор
Нелегальне поширення відеоігор має свою специфіку — зазвичай в іграх застосовують специфічні види захисту, з прив'язуванням копії гри до носія (DVD диску). Для подолання обмежень використовуються як зламані версії файлів, так і спеціальні емулятори зчитувачів CD або DVD дисків.
Також існує практика випуску піратських збірок, тобто запис на один носій кількох ігор, що не є розрахованими на це. Часто у цих випадках вирізаються не життєво важливі частини гри, наприклад відеоролики та озвучування персонажів.
Плагіат – це привласнення авторства на чужий твір або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.
Зплагіатити –це:
·         вкрасти ідею або слова іншої людини і видати їх за власні;
·         використати результати роботи іншої людини без вказання джерела, звідки вони були взяті;
·         повністю або частково вкрасти мистецький, науковий або інший твір чи роботу та видати їх за свою;
·         представити вже існуючу ідею або продукт як новий та оригінальний.
Попри те, що і піратство, і плагіат є прикладами протиправного використання об'єктів інтелектуальної власності, мета цих двох порушень є різною. У випадку піратства порушник в першу чергу має на меті отримання матеріальної вигоди, мета створення у свідомості споживача зв'язку між порушником та об'єктом інтелектуальної власності або зовсім відсутня, або є вторинною. Дуже часто порушник може навіть запобігати ідентифікації через страх понести відповідальність за свої дії.
У випадку із плагіатом порушник в першу чергу має на меті створення у свідомості споживача зв'язку між ним та об'єктом інтелектуальної власності, права на який порушуються. Він бажає аби споживачі ідентифікували його. Мета отримання матеріальної вигоди у цьому випадку може бути присутньою але вона є другорядною адже порушник бажає отримати цю вигоду саме завдяки тому, що його ідентифікують із незаконно використаним об'єктом інтелектуальної власності.

Яку відповідальність несе зловмисник?

(Закон України N3792-XII від 23.12.93, в редакції Закону N2627-III від 11.07.2001, із змінами, внесеними згідно Законами N850-IV від 22.05.2003, N1294-V від 20.11.2003)
Стаття 52.
2. Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
а) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
б) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;
в) стягнення із порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
г) виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу;
д) заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і (або) суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;
е) вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, засобів обходу технічних засобів та про канали розповсюдження.
При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.
При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
3. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.
4. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, програм мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.
За рішенням суду вилучені контрафактні примірники творів (у тому числі комп'ютерні програми і бази даних), фонограм, відеограм, програм мовлення на вимогу особи, яка є суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, то контрафактні примірники підлягають знищенню, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення контрафактних примірників, підлягають відчуженню із перерахуванням виручених коштів до Державного бюджету України.


Тема:Здоровий спосіб життя в режимі онлайн (02.04.20р.)
       Збільшення обсягів інформації призвело до втрати довіри до неї. Це пов’язано з тим, що соціальні мережі відмовилися від властивої друкованим виданням перевірки на достовірність інформації, яку вони публікують. Тому достовірне і фейки можуть перебувати поруч і між ними важко знайти відмінності. Фейки, як правило, негативно орієнтовані, вони краще підготовлені для поширення, оскільки «натискають» на вразливі місця людини. 
     Технічні платформи також мають нові непомітні шляхи впливу на людину. Непомітний вплив не відчувається людиною, тому вона не виробляє проти нього засоби захисту. Наприклад, у пошуковій системі Google 50% переглядів припадає на перші два видані результати, 90% стосуються перших десяти результатів. А що ж інші тисячі, які стоять за ними? Їх, виходить, не дивиться ніхто, зате вони створюють відчуття об’єктивності. Кожен може їх подивитися, але не дивиться. 
    Facebook тримає нас у жорстких інформаційних бульбашках, даючи нам інформацію тільки від наших друзів і знайомих. Як наслідок – ми не отримуємо тієї інформації, яка би суперечила нашим уявленням, живемо в інформаційному комфорті, що не розвиває наші мізки. 
    Інстаграм змушує дівчат поспішати до пластичних хірургів. І вони самі так вирішують, ніхто їх не примушує. Коли за допомогою Cambridge Analytica втручалися в американські президентські вибори, то для цього створювали психологічні профілі груп людей. Вони створювалися за результатами аналізу лайків у Фейсбуці. Якщо людина отримує повідомлення, яке спирається на такий аналіз, то можна отримати на 40% більше кліків і на 50% більше покупок. Цей напрямок його творці з мікротаргетинга перейменували в психологічний таргетинг, від якого у людини практично немає захисту. 
        Інформація безкоштовна, але соціальні мережі створили свій тип бізнесу, який приносить їм прибуток. Це – продаж психологічних портретів користувачів, що створюються на базі кліків і лайків. Такі портрети потрібні для бізнесу, оскільки використання психологічного орієнтування в рекламі товарів підвищує продажі. Психологічні портрети потрібні також для проведення політичних кампаній, оскільки користувач сам починає поширювати повідомлення в мережі. 
        Ще однією новою небезпекою стала інтернет-залежність дітей. На пострадянському просторі нею охоплено 10% дітей. Діти проводять в інтернеті весь свій вільний час. Є небезпечні інтернет-групи. «Сині кити», наприклад, нібито штовхали дітей на самогубство. Є такі ж «Червоні сови». Схожа японська група Момо теж з’явилася в Україні. У мережі дитина може піддатися інформаційного нападу – кібербулінгу. На цей час в Україні телебачення зберігає свою силу як постачальник новин, маючи охоплення понад 77% населення. Інтернет-ЗМІ мають 60% охоплення. Масовість джерел інформації в соцмедіа породила втрату достовірності: кожна п’ята новина в українському сегменті соцмедіа не є достовірною. Майже 7% новин в інтернет-медіа мають маніпулятивні заголовки, щоб збільшити число кліків. Соцмедіа керують нашою увагою. «Лайки» були придумані для того, щоб людина отримувала задоволення, ставлячи або отримуючи лайк, тим самим довше затримувалась біля екрану. Інстаграм привів до зростання попиту на роботу пластичних хірургів, оскільки люди невдоволені своєю зовнішністю. Всі техплатформи націлені на нашу увагу, оскільки тим самим ми залишаємо електронні сліди, на базі яких можна збирати інформацію про користувача. Маючи таку інформацію про кожного з нас, соцплатформи стають головними постачальниками реклами споживачам, обганяючи всіх інших за своїми фінансовими результатами.
Небезпеки, які чатують на нас в інтернеті
1. Інтернет тролінг

2. Кібербулінг


3. Кібер грумінг

Немає коментарів:

Дописати коментар